Новини

Щороку, незадовго до того як зелені дерева зодягнуться у багряно-золот...
З 11 по 18 липня у м. Ейлат (Ізраїль) відбувся міжнародний турнір з ба...
10.07 в Українській академії друкарства  відбулася урочиста церемонія...
Читати всі новини

Доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри соціальних комунікацій, директор Інституту журналістики КН У імені Тараса Шевченка, заслужений працівник освіти України

Народився 12 лютого 1957 року у селі Бахмач Чернігівської області.

1979 року закінчив Київський державний університет ім. Т. Шевченка.

З 1979 до 1982 року працював викладачем на кафедрі української мови Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О. С. Пушкіна, з 1982 до 1984 року — викладачем Київського міського педагогічного училища № 1.

Із 1984 року і донині — асистент, доцент кафедри стилістики, професор, завідувач кафедри теорії масової комунікації (з 2008 року — соціальних комунікацій), директор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

1988 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Визначення теми тексту: проблема редакторського аналізу», здобувши науковий ступінь кандидата філологічних наук. У 1991 році присвоєно вчене звання доцента кафедри стилістики і редагування КНУ ім. Т. Шевченка.

1996 року захистив докторську дисертацію на тему «Моделювання і технологія редакторських систем», отримавши науковий ступінь доктора філологічних наук.

З 1997 року — завідувач кафедри журналістської майстерності та редакційно-видавничої справи Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Рішенням вченої ради Київського університету присвоєно вчене звання професора кафедри журналістської майстерності та редакційно-видавничої справи.

З 2000 року — директор Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

1999 року в Інституті журналістики відкрив спеціальність «Видавнича справа та редагування», 2000 року заснував кафедру видавничої справи та редагування, 2002 року — кафедру теорії масової комунікації.

У 2000 році Володимира Володимировича обрано членом Національної спілки журналістів України.

В. В . Різуна відзначено численними нагородами: Почесною грамотою Міністерства освіти України (1997), Почесною грамотою Верховної Ради України (2004), відзнакою ІІІ ступеня Державного комітету телебачення і радіомовлення України за заслуги в розвитку інформаційної сфери (2005), Подякою Кабінету Міністрів України (2007), почесним знаком Національної спілки журналістів України (2007), нагрудним знаком «Укрінформу» (2007), орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2009).

Президією АН ВШ України присуджено нагороду Ярослава Мудрого за значний здобуток у галузі науки і техніки (2002), Указом Президента України присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України» (2003), Указом Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета нагороджено Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого II ступеня (2005), Указом Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета нагороджено Орденом Святого Юрія Переможця (2007).

Лауреат премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності у номінації «За кращий твір у радіомовній сфері» (2004), а також загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання» (2007). Автор 18 навчальних посібників та підручників, 12 монографій та науково-популярних видань, близько 100 наукових статей.

Володимира Різуна обрано Почесним доктором українських вищих навчальних закладів: Ужгородського національного університету (2006), ТН У ім. В. І. Вернадського (2006), Волинського державного університету імені Лесі Українки (2007), а з 25 вересня 2007 року — Української академії друкарства.