Контакти кафедри ІМ

Адреса: 79020, Львів, вул. Підголоско, 19, УАД

8(032) 242-23-65e-mail:

Завідувач кафедри: доцент, кандидат технічних наук Ясінський Михайло Федорович

Новини

Познайомитись  із професією ще до того, як розпочати її, саме під таки...
Сучасний світ прагне інтелектуального та емоційного вдосконалення.Сьог...
Незважаючи на те, що 26 Book Forum успішно завершився, Українська акад...
Читати всі новини

Історичний екскурс

На кафедрі інженерної механіки абсолютна більшість викладачів - доценти, кандида­ти технічних наук. Різними шляхами прийшли вони до своїх наукових ступенів і звань. Але всі активно займалися і продовжують займатися науковою роботою, яка є безперечною осно­вою навчальної роботи. Вже перший завідувач кафедри В.Г. Шпиця проводить наукові до­слідження в області застосування пластмас в машинобудуванні і створенні автоматів для хо­лодного накочування дрібномодульних зубчастих коліс. В коло його наукових інтересів вхо­дили і питання механізації транспортних операцій в поліграфії. За час роботи в інституті до­цент. канд. техн. наук Шпиця В.Г. опублікував 37 наукових статей, під його керівництвом були виконані і захищені три дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.

Продовжувачем його ідей став Н.А. Рабінович, який поклав теоретичне підґрунтя ідеї холодного накочування зубчастих коліс з малим модулем і розпочав відповідні експеримен­тальні дослідження, але рання смерть перервала цю роботу.

Послідовником Н.А. Рабіновича став Ю.П. Мазуренко, який активно включився в на­укові дослідження, в результаті яких була розроблена технологія, інструменти і устаткування для холодного накочування дрібномодульних зубчастих коліс. За цією тематикою доцент, а пізніше професор Ю.П. Мазуренко, у 1967 році захистив кандидатську а в 1989 році доктор­ську дисертації. Він був автором 42 наукових праць, монографії, 12 авторських свідоцтв на винаходи; під його патронажем було спроектовано, виготовлено і випробувано 5 верстатів для накочування зубчастих коліс, чотири з яких працювали на Львівському приладобудів­ному заводі.

Дослідженням стержнів зі серцевинами різної форми при різних навантаженнях за­ймалася доцент канд., техн. наук В.І. Яковлєва

Активізацією наукових досліджень в царині теорії механізмів і машин став прихід в інститут аспіранта а пізніше викладача кафедри деталей машин Е.О. Саввіна, науковим кері­вником якого був проф. К.В. Тір. У 1967 році Е.О. Саввін захистив кандидатську дисертацію на тему «Синтез законів руху інерційних кулачкових механізмів з врахуванням пружності ланок веденої системи». В роботі аналітично розв’язано задачі синтезу поліноміальних зако­нів періодичного руху ведених ланок кулачкових механізмів на основі системи лінійних ал­гебраїчних рівнянь та з використанням парних і непарних степеневих функцій на базі дослі­джень диференціальних рівнянь руху. Подана також методика вибору динамічно оптималь­них законів періодичного руху при переважанні інерційних навантажень в механізмі. З ме­тою зниження коефіцієнтів динамічності синтезовано 6 сімейств полідинамічних законів ру­ху в кулачкових механізмах з інерційним навантаженням та з урахуванням пружності ланок. Доцент Е.О. Саввін вперше запровадив в навчальному курсі ТММ аналітичний метод дослідження кінематики і динаміки кулачкових і важільних механізмів з використанням ЕОМ.

Аналітичні та експериментальні дослідження динаміки плоско­друкарсь­кої поліграфіч­ної машини «Меrсеdеs» були в полі наукових інтересів доцента Я.І. Дуба. Запропоновані ним рекомендації давали можливість конструкторам поліграфічного машинобудування на базі названої машини створити новий варіант з покращеними динамічними та експлуатацій­ними характеристиками. За результатами цієї роботи у 1972 році Я.І. Дуб захистив кандидат­ську дисертацію.

Дослідженням довговічності та надійності конструкційних матеріалів, зокрема висо­коміцних конструкційних сталей, займався професор А.Б. Куслицький, який розпочав свою трудову діяльність на кафедрі деталей машин з 1973 року як досвідчений дослідник-науковець вже з певним багажем наукових досліджень. За результатами наукової діяльності професор А.Б. Куслицький опублікував понад 315 наукових праць. Виступав на міжнародних симпозіумах, на конференціях з питань міц­ності та надійності матеріалів.

Під керівництвом професора А.Б. Куслицького проводив свою наукову діяльність І.Й. Курило, який розпочав її ще із студентської лави. Після успішного завершення навчання в інституті й отримання диплому з відзнакою у 1961 р. І.Й. Курило продовжив свою трудову та наукову діяльність на кафедрі деталей машин. Його науково-дослідна робота була пов’язана із вивченням механічних характеристик міцності високоміцних конструкційних сталей, різ­них методів рафінування та вплив зовнішніх середовищ на характеристики міцності та плас­тичності цих сталей.

Над проблемами зрівноваження інерційних сил, що виникають при зворотньо-поступальному русі масивних вузлів та деталей поліграфічних машин, працював А.Л. Бой­чук. Ним було запропоновано ряд пневматичних та пружинних пристроїв для механізмів та­лера стопциліндрових друкарських машин.

В.М. Гембара наукові дослідження почав ще студентом під керівництвом академіка Я.С. Підстригача - по розрахунку температурних полів і напружень у конічній оболонці, що мало безпосереднє відношення до технології виготовлення кінескопів. Проводив експериме­нтальні дослідження напружено-деформованого стану екрана кінескопа. Продовжував теоре­тичні наукові дослідження в теорії теплопровідності та термопружності тонкостінних елеме­нтів конструкцій. Спільно з академіком Я.С. Підстригачем вивів рівняння теплопровідності для тонких пластин й оболонок змінної товщини, умови неідеального контакту пластин й оболо­нок через тонкий проміжний шар, розв’язав задачі теплопровідності та термопружності для циліндричної, конічної і сферичної оболонок, пластин змінної товщини. У 1964 році захис­тив дисертацію «Деякі питання теплопровідності і термопружності тонкостінних елементів конструкцій» на здобуття вченого ступеня кандидата фізико-математичних наук. Подальші наукові дослідження стосувались динамічних задач термопружності тонких пластин й обо­лонок.

Є.І. Котолюз навчався з 1967 року в аспірантурі при кафедрі поліграфічних машин УПІ ім. Ів. Федорова. У 1972 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Зрівноважувальні кулачкові механізми з пневматичними навантажувачами». Науковий керівник: д-р. техн. наук, проф. О.М. Полюдов. З 1975 року щорічно був членом журі та брав участь в організації та проведенні пред­метних вузівських (в УАД) та регіональних (при НУ «Львівська політехніка») олімпіад з нарисної геометрії, інженерної графіки, готував до участі в них студентів, які часто займали призові місця. У 1990 році підготував і видав в співавторстві монографію «Пневматичні зрівноважу вальні кулачкові механізми» (Львів: Світ, 11 друк. арк.).

В.О. Лаптєв почав активно займатись науковою роботою з 1969 року на кафедрі тех­нології матеріалів та поліграфічного машинобудування УПІ ім. Ів. Федорова. За результатами наукових досліджень у червні 1979 року захистив дисертацію на здо­буття наукового ступеня кандидата технічних наук. Автоматична система регулювання тиску були запроваджені на Ха­рківському заводі поліграфічних машин на агрегаті з обробки книжкових блоків. Система САР була встановлена на уніфікованому приводі важких блокообробних агрегатів з пневмо-кулачковим зрівноважувальним механізмом. Результати наукових досліджень опубліковано в 11 наукових статтях і монографії «Пневматические уравновешивающие кулачковые механизмы», співавторами якої були доц. О.М. Полюдов і доц. Є.І. Котолюз, що вийшла в 1990 році. З 1992 року В.О. Лаптєв почав проводити наукові дослідження процесів тертя та зношування ме­талевих пар і розроблення металоплакуючих мастил з поліпшеними мастильними властивос­тями. Ним було розроблено на основі індустріального мастила И-20А ГОСТ 20799-75 антифрикційні мастила ЦИАТИМ 201 та 203 з добавками мідного і нікеле­вого порошків. Ці металоплакуючі мастила застосовані для змащення вузлів машин на Львівському керамічному заводіта Львівському заводі «Металіст».

Основними напрямками наукової роботи В.Р. Пасіки є були дослідження віброзахисних пристроїв для захисту прецензійного обладнання від кінематичного збурення та розроб­ка аналітичних методів, алгоритмів і програм автоматизованого розрахунку кінематичних і кінетостатичних характеристик важільних механізмів ІІ класу довільної структури, а також синтез комбінованих кулачково-важільних механізмів зі змінною довжиною кривошипа. У 1986 році В.Р. Пасіка захистив кандидатську дисертацію на тему «Розробка та оптимізація кулачкових віброзахисних пристроїв з накладними кінематичними вимогами».

З 2004 року навчався в докторантурі при Українській академії друкарства. Працював над питаннями синтезу кулачково-важільних механізмів зі змінною довжиною кривошипа. Застосування цих механізмів уможливлює рух вихідної ланки важільного механізму за напе­ред заданим законом.

В.Р. Пасіка має понад 100 наукових праць, 5 комп’ютерних програм, зареєстрованих у Державному фонді алгоритмів і програм, ряд патентів на винахід. У 2011році захистив докторську дисертацію.

Перші спроби наукової роботи Д.В. Чабана почалися ще зі студентської лави. Так, уже в 1961 році, Д.В. Чабан бере активну участь у наукових гуртках при кафедрі деталей машин. Починаючи з 1969 року, напрямком наукової роботи стає вивчення механічних влас­тивостей високоміцних конструкційних сталей спеціального призначення, отриманих різни­ми методами рафінування. У тісній співпраці з Київським інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона, як замовником, розпочинається наукова робота з госпдоговірної тематики. Під керівництвом професора А.Б. Кусліцького у 1986 році захищає дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук у м. Харкові на вченій раді Харківського автомобільно-дорожного інституту.

За час роботи в академії підготував близько 45 назв друкованих праць. Серед них - на­укові статті у різних наукових центральних журналах колишнього СРСР і журналах України, методичні розробки для організації навчального процесу, статті з питань виховання студент­ської молоді.

 

Наукова роботи викладачів, які сьогодні працюють на кафедрі ін­женерної механіки.

Науковою роботою С.М. Комаров почав займатися ще на третьому курсі навчання у Львівському політехнічному інституті. Опублікував свою першу наукову статтю студентом 5-го курсу. З жовтня 1972 ро­ку навчався в аспірантурі при кафедрі деталей машин Львівського політехнічного інституту під науковим керівництвом професора С.Г. Калініна. У квітні 1976 року успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Дослідження динаміки рухомих вантажонесучих систем».

Працюючи в УПІ ім Ів. Федорова, займався дослідженням і впровадженням у вироб­ництво холодного накочування дрібномодульних зубчастих коліс під керівництвом професо­ра Ю.П. Мазуренка. С.М. Комаров разом з Ю.П. Мазуренком отримав 6 авторських свідоцтв СРСР на ви­нахід і був нагороджений почесним знаком «Изобретатель СССР».

Пізніше, під час стажування у Вищій технічній школі м. Карл-Маркс-Штадта на кафе­дрі «Приводи машин», під керівництвом професорів Й. Фольмера та Г. Дрезіга займався до­слідженням динаміки приводів. За результатами досліджень було опубліковано декілька ста­тей у німецьких науково-технічних журналах.

С.М. Комаров і сьогодні продовжує займатися науковою роботою. Має 6 авторських свідоцтв на винаходи та більше 100 публікацій. Останні десять років основним напрямком наукових досліджень С.М. Комарова є розробка програмного забезпечення в галузі САПР та комп’ютерної графіки. Він плідно співпрацює з такими відомими організаціями, як АСКОН (Санкт-Петербург), НТЦ ГеММа (Жуковський), ТОП «Системы» (Москва), Институт при­кладных проблем механики РАН (Москва). Брав участь у розробці окремих модулів відомих російських САПР: КОМПАС ГРАФИК, ГеММа 3D та Т-Flех.

С.М. Комаров активно керує студентською науковою роботою. Лише за останні сімнадцять років студен­ти під його керівництвом виступили з 30 доповідями на звітних студентських науково-технічних конференціях академії, міжвузівських та міжнародних конференціях. З них 53 бу­ло відзначено дипломами та грамотами за кращу доповідь. Успішно готує студентів до пред­метних олімпіад. Його студенти регулярно стають призерами Всеукраїнських олімпіад з геометричного моделю­вання на ПЕОМ.

Наукова робота С.Г. Стельмащука розпочалася у 1963 році під керівництвом профе­сора К.В. Тіра в аспірантурі при кафедрі поліграфічних машин. На той час колектив кафедри вів госпдоговірну тему зі створення універсального палітуркоробного автомата УКА. Приводом для цього автомата мав стати т. зв. «скачковий редуктор», вал якого на виході здійснював би обертальний рух з вистоєм і рівномірним обертанням на певній ділянці кінематичного ци­клу. Було запропоновано в основу цього редуктора покласти механізм неповнозубих коліс з кулачковим вмиканням і вимиканням зубчастих секторів (так зване НЗК КВ), для чого потрібно бу­ло створити методику розрахунку цих складних комбінованих механізмів змінної структури. За короткий час  була розроблена методика розрахунку таких механізмів, яка оприлюднювалась на конференціях різних рівнів і висві­тлювалась в науково-технічному збірнику «Поліграфія і видавнича справа».

За розробленою методикою під науковим супроводом аспіранта, а потім асистента С.Г. Стельмащука (за його ж кресленнями) на заводі алмазних інструментів було виготовле­но спеціальний експериментальний стенд. Експерименти, проведені на цьому стенді, підтвердили правильність запропонованої методики розрахунку НЗК КВ.

К.В. Тіром було поставлено нове завдання: зрівноважування надлишкових знакозмінних сил і моментів інерції, що пульсують по кінематичному ланцюгу механізму. У 60-х ро­ках минулого століття на кафедрі поліграфічних машин було широко розгорнуто досліджен­ня зрівноважування інерційних сил на ведучому валі за допомогою різноманітних розванта­жувачів (О.М. Полюдов, А.І. Петрук, Є.І. Котолюз та ін.). Ефект від зрівноважування був суттєвий: в окремих випадках надлишкові інерційні моменти на ведучих ланках механізму зменшувалися до 16 разів.

У професора К. В. Тіра виникла нова ідея: зрівноважування сил інерції біля самої ве­деної ланки, тобто на вихідному валі (т.зв. ПРЦМ). Складність завдання полягало в тому, що кулачковий вал здійснював не рівномірний, а складний нерівномірний рух. Спроба М.Є. Фішина (наукового здобувача при кафедрі поліграфічних машин) застосувати зрівно­важування такого типу призвела до повного фіаско.

У порядку підготовки кандидатської дисертації С.Г. Стельмащуку було доручено ви­рішити цю проблему на вже виготовленому експериментальному стенді. Було розроблено нову методику розрахунку ПРЦМ для НЗК КВ, проведено обширні аналітичні дослідження, у т.ч. на ЕОМ, у результаті яких вдалося знайти нові підходи до вирішення даної проблеми. Стендові дослідження підтвердили високу ефективність застосування ПРЦМ у приводах з НЗК КВ: інерційні навантаження як на ведучих, так і на веденому валах скороти­лися в 6 - 10 разів, а ведена маса здійснювала обороти з вистоями без пружних коливань, оскільки потік механічної енергії був замкнутий на відносно короткій ділянці валопроводу. Нерівномірність ходу ведучого валу також зменшилася в багато разів. Ідея застосування таких ПРЦМ була захищена авторським свідоцтвом (опубліковано в БИ № 10, 1972 р.).

У процесі підготовки дисертації було аналітично досліджено півобертовий механізм НЗК КВ. У зв’язку з тим, що в такому механізмі зростала відносна величина кута вмикання, то кінетостатичні параметри в ньому суттєво поліпшувалися.

Слід зауважити, що вся аналітика велася на базі теорії подібності, яку для механічних систем запропонував професор К.В. Тір. Із застосуванням цієї теорії аналіз чи синтез механі­змів не прив’язується до механізму з конкретними розмірами, а охоплює безконечний ряд подібних механізмів. Перехід від «одиничного» механізму до реального здійснюється мно­женням критеріїв подібності (розмірів, переміщень, швидкостей прискорень, зусиль, момен­тів і т.д.) на відповідний перевідний модуль.

Багаторічна наукова робота завершилася створенням оригінального «скачкового» приводу з програмним розвантажувачем інерційних сил і успішним захистом кандидатської дисертації.

У наступні роки дослідження механізмів НЗК КВ з ПРЦМ продовжувалися.

За цією тематикою опубліковано біля 50 наукових праць і розроблено методику розрахун­ку й проектування даних механізмів.

Науковою діяльністю Л.С. Угрин почав займатися ще в студентські роки, навчаючись на механічному факультеті Львівського сільськогосподарського інституту (тепер Львівський державний аграрний університет). Навчаючись в аспірантурі (1983 - 1986) при Київському автомобільно-дорожньому інституті (тепер Національний транспортний університет), займався проблемами підвищення економічності та екологічності дизельних двигунів, розробляв прилади для контролю елементів паливної апаратури дизельних двигунів й аналізу відпрацьованих газів автомобільних двигунів.

Працюючи на посаді наукового співробітника Фізико-механічного інституту (1988-1991 рр) працював над проблемами підвищення зносостійкості різноманітних покриттів.

У 1989 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Зниження димності і покра­щення паливної економічності дизелів РАБА-МАН автобусів «Ікарус» шляхом використання двофазної подачі палива».

Працюючи в Українській академії друкарства (з 1993 року), значно розширив темати­ку наукової діяльності. Зокрема, до попередніх тем додалися: розв’язування задач теорії пружності та пластичності із застосуванням аналітичних функцій неперервних елементів; дослідження варіантів уточнення двовимірних моделей багатошарових пружних півпросторів. Цікавиться питаннями педагогіки і психології навчального процесу. З цих питань опубліковано декілька статей.

Основними напрямками наукової роботи М.Ф. Ясінського є: а) розробка нових фотополімерних матеріалів; б) розробка нових методик дослідження фотополімерних друкарсь­ких форм; в) фізико-механічні дослідження фотополімерних друкарських форм.

М.Ф. Ясінський розпочав свою наукову роботу на дослідному заводі Проектно - конструкторського технологічного інституту автомобільної промисловості. З приходом на роботу в УПІ ім. Ів. Федорова М.Ф. Ясінський на посаді ст. наукового співробітника досліджував внутрішні процеси, що відбуваються в металах після зварювання. Значну наукову роботу разом з д-ром. техн. наук професором А. Б. Кусліцьким проводив по дослідженню так званої малоциклової втоми, якій піддаються деталі різноманітних машин.

Навчаючись у заочній аспірантурі, займався проблемою дослідження внутрішніх на­пружень у металах, які виникають в процесі оброблення їх абразивним інструментом, зокре­ма, інструментами з штучних алмазів.

Неабиякий інтерес М.Ф. Ясінський проявив і проявляє сьогодні до створення нових фотополімерних матеріалів та вивченню їх поведінки в умовах, наближених до виробничих, і у виробничих на поліграфічних підприємствах (у лабораторних умовах значна частина до­слідних стендів, пристроїв створена й виготовлена ним особисто).

М.Ф. Ясінський має наукові праці, опубліковані не тільки в Україні, але й в ін­ших країнах світу. Завершує роботу над докторською дисертацією, неодноразово оприлюднював результати на науковому семінарі кафедри інженерної механіки.

У його доробку понад сто наукових праць, з них дві монографії, посібники з грифом Міністерства освіти і науки України, патенти.

Свою наукову діяльність Н.О. Гембара розпочала в стінах УАД, навчаючись в аспіра­нтурі за спеціальністю «Математичне моделювання» при кафедрі інженерної механіки. Після закінчення аспірантури у 1999 році вона продовжила на посаді асистента тієї ж кафедри працювати над кандидатською дисертацією «Моделювання теплопровідності і термопружності тонких пластин і оболонок з бага­тошаровим покриттям». Незважаючи на те, що розгляду питань міцності пластин і оболонок, які широко застосовуються в інженерних конструкціях, присвячено багато наукових дослі­джень (як теоретичних, так і експериментальних), сьогодні виникли нові проблеми в цьому напрямку, зокрема, щодо міцності пластин й оболонок з покриттями. Ці проблеми і вирішу­ються в дисертаційній роботі Н.О. Гембари. Досліджено задачі оптимізації теплопровідності пластин й оболонок через багатошарові покриття; розподіл напружень і деформацій в плас­тинах й оболонках з покриттями при різних умовах нагрівання зовнішнім середовищем. Роз­роблено практичні рекомендації щодо вибору матеріалу покриття для інтенсивної тепловід­дачі та наперед заданої теплоізоляції основного елемента конструкції.

За цією тематикою опубліковано 10 наукових статей.

У 2014 раці захистила кандидатську дисертацію.